У хворого 70-ти років із серцевою недостатністю внаслідок безконтрольного прийому дигоксину виникли екстрасистолія, блювання, погіршення зору, тривожність, порушення сну, зменшення діурезу. Застосування препаратів якої групи є патогенетично виправданим у даному випадку?
- A Блокатори калієвих каналів
- B Донатори оксиду азоту
- C Блокатори рецепторів ангіотензину II
- D Донатори сульфгідрильних груп
- E Стимулятори бета1-адренорецепторів
Правильна відповідь: D. Донатори сульфгідрильних груп
Пояснення
Донатори сульфгідрильних груп
Чому правильний варіант:
Пацієнт має токсичність дигоксину — ознаки включають екстрасистолію, нудоту, блювання, порушення зору (жовто-зелене бачення), тривожність, порушення сну, зменшення діурезу. Донатори сульфгідрильних груп (наприклад, Дигібін або Дигоксинові антитіла у вигляді сульфгідрильних сполук) сприяють зв’язуванню і детоксикації дигоксину, що дозволяє зменшити його концентрацію і усунути токсичні прояви. Це є патогенетично обґрунтованим лікуванням при передозуванні серцевих глікозидів.
Чому інші варіанти не підходять:
• Блокатори калієвих каналів — використовуються при аритміях, але не усувають токсичність дигоксину, не знижують його концентрацію.
• Донатори оксиду азоту — судинорозширювальні засоби, впливають на навантаження на серце, але не зменшують токсичність дигоксину.
• Блокатори рецепторів ангіотензину II — застосовуються при серцевій недостатності для зниження навантаження на серце, не усувають інтоксикацію.
• Стимулятори β1-адренорецепторів — збільшують скоротливість міокарда, але при передозуванні дигоксину можуть погіршити аритмію та токсичні ефекти.
Чому правильний варіант:
Пацієнт має токсичність дигоксину — ознаки включають екстрасистолію, нудоту, блювання, порушення зору (жовто-зелене бачення), тривожність, порушення сну, зменшення діурезу. Донатори сульфгідрильних груп (наприклад, Дигібін або Дигоксинові антитіла у вигляді сульфгідрильних сполук) сприяють зв’язуванню і детоксикації дигоксину, що дозволяє зменшити його концентрацію і усунути токсичні прояви. Це є патогенетично обґрунтованим лікуванням при передозуванні серцевих глікозидів.
Чому інші варіанти не підходять:
• Блокатори калієвих каналів — використовуються при аритміях, але не усувають токсичність дигоксину, не знижують його концентрацію.
• Донатори оксиду азоту — судинорозширювальні засоби, впливають на навантаження на серце, але не зменшують токсичність дигоксину.
• Блокатори рецепторів ангіотензину II — застосовуються при серцевій недостатності для зниження навантаження на серце, не усувають інтоксикацію.
• Стимулятори β1-адренорецепторів — збільшують скоротливість міокарда, але при передозуванні дигоксину можуть погіршити аритмію та токсичні ефекти.
Повне пояснення доступне з підпискою MDstuds Pro або нашим студентам.
Отримай більше можливостей з MDstuds Pro
Що входить в підписку:
- пояснення до кожного тесту
- бази тестів українською
- бази тестів англійською
- тести по темах
- функція «задати питання»