Для постановки туберкулінової проби дитині внутрішньошкірно введено туберкулін. Через 24 години в місці введення відзначена виражена гіперемія, ущільнення тканин. Який механізм лежить в основі розвитку даних змін?

Правильна відповідь: Клітинна цитотоксичність
Ключові слова: туберкулінової проби

Клітинна цитотоксичність: реакція на туберкулін (проба Манту) — класичний приклад гіперчутливості сповільненого типу (IV тип за Кумбсом і Джеллом). Її механізм опосередковується сенсибілізованими Т-лімфоцитами (переважно CD4+ Th1), які після повторного контакту з антигеном (туберкуліном) виділяють цитокіни (інтерлейкін-2, інтерферон-γ), активують макрофаги, спричиняють набряк, гіперемію, інфільтрацію лімфоцитами і моноцитами. Це є прояв клітинної цитотоксичності, тобто реакції, у якій ушкодження тканини здійснюють клітини, а не антитіла.

Цитотоксичність реагінового типу: реагінові реакції (І тип) опосередковуються IgE та дегрануляцією тучних клітин і базофілів (як при бронхіальній астмі або анафілаксії). При пробі Манту IgE не беруть участі.

Утворення гранульом: – частково пов’язане з гіперчутливістю сповільненого типу, але гранульоми формуються при тривалому персистуванні антигену, як при туберкульозі, сифілісі або саркоїдозі. У реакції Манту через 24 години гранульома ще не утворюється, лише місцеве запалення клітинного типу.

Антитільна цитотоксичність: це II тип гіперчутливості, коли антитіла (IgG або IgM) зв’язуються з антигенами клітин і активують комплемент (наприклад, гемолітична анемія, Goodpasture-синдром). У пробі Манту антитіла не беруть участі.

Імунокомплексна цитотоксичність: це III тип гіперчутливості, при якому циркулюючі імунні комплекси відкладаються у тканинах і викликають запалення (наприклад, сироваткова хвороба, гломерулонефрит). Реакція Манту є локальною клітинною, тому цей механізм не підходить