Пацієнту віком 35 років під час хірургічного втручання ввели препарат із групи деполяризуючих міорелаксантів. Укажіть, який засіб було введено.

Дитилін (Суксаметоній)

Ключові слова: деполяризуючі міорелаксанти, Н-холінорецептори, стійка деполяризація, міорелаксація, міорелаксанти ультракороткої дії.

Міорелаксанти — це речовини, що блокують передачу нервових імпульсів до скелетних м'язів. За механізмом дії вони поділяються на антидеполяризуючі та деполяризуючі. Дитилін (суксаметоній) є єдиним широко вживаним представником групи деполяризуючих міорелаксантів. За структурою він нагадує дві молекули ацетилхоліну. Він зв'язується з Н-холінорецепторами м'язової мембрани та викликає її тривале збудження (деполяризацію). Оскільки мембрана залишається деполяризованою, вона не може сприймати наступні імпульси від нерва. Це призводить до розслаблення м'язів. Характерною особливістю дитиліну є те, що перед повним розслабленням часто спостерігаються дрібні посмикування м'язів (фібриляції).

Не правильно:
Атракуріум та Рокуроній: Ці препарати належать до групи антидеполяризуючих (конкурентних) міорелаксантів. Вони просто блокують рецептори, не викликаючи початкового збудження (деполяризації) мембрани.

Прозерин (Неостигмін): Це антихолінестеразний засіб. Він не розслаблює м'язи, а навпаки — посилює нервово-м'язову передачу. Його використовують як антидот при передозуванні антидеполяризуючих міорелаксантів.

Аміназин (Хлорпромазин): Це нейролептик. Він діє на центральну нервову систему, має седативний та протиблювотний ефекти, але не є міорелаксантом периферичної дії.