Відомо, що в разі гострого отруєння морфіном використовується специфічний антагоніст — налоксон. Який фактор є основним у розвитку його антагоністичної дії?

Налоксон — специфічний конкурентний антагоніст опіоїдних рецепторів. При гострому отруєнні морфіном він конкурує з морфіном за μ-опіоїдні рецептори в центральній нервовій системі.
У нормі:
Морфін → μ-опіоїдні рецептори → пригнічення ЦНС → пригнічення дихального центру → дихальна недостатність.
Після введення налоксону:
Налоксон → займає μ-рецептори → витісняє морфін → усуває його дію → відновлюється дихання.
Тобто основний механізм — конкурентне витіснення морфіну з опіоїдних рецепторів.

Чому не інші варіанти?

A. Рефлекторне збудження дихального центру
Налоксон не стимулює дихальний центр рефлекторно. Він усуває пригнічення дихання шляхом блокади опіоїдних рецепторів.

B. Зменшення чутливості організму до морфіну
Налоксон не формує толерантність і не зменшує чутливість організму. Він блокує рецептори.

C. Різке прискорення метаболізму морфіну
Налоксон не прискорює істотно розщеплення морфіну. Його дія рецепторна.

D. Пряме збудження дихального центру
Налоксон не є прямим стимулятором дихального центру. Відновлення дихання є наслідком усунення опіоїдного гальмування.