Хворий на бронхіальну астму не повідомив лікаря, що в нього бувають напади стенокардії. Лікар призначив препарат, після прийому якого напади бронхіальної астми стали рідшими, однак, почастішали напади стенокардії. Який препарат був призначений?

Ізадрин — це неселективний β-адреноміметик, який стимулює як β₁-, так і β₂-адренорецептори. У бронхах він активує β₂-рецептори, що викликає бронходилатацію (розширення бронхів) і полегшує дихання — тому симптоми астми тимчасово зменшуються. Однак стимуляція β₁-рецепторів у серці підвищує частоту та силу серцевих скорочень, збільшує потребу міокарда в кисні, що провокує або посилює напади стенокардії. Таким чином, ізадрин при бронхіальній астмі з супутньою ішемічною хворобою серця є небезпечним препаратом.

Інші варіанти:
• Сальбутамол — селективний β₂-адреноміметик короткої дії, розслаблює гладкі м’язи бронхів, практично не діє на серце, тому не викликає стенокардії. Безпечніший для пацієнтів із серцевою патологією.
• Еуфілін (амінофілін) — інгібітор фосфодіестерази, розширює бронхи, покращує діафрагмальне скорочення, а також має слабку вазодилатуючу дію. Не викликає стенокардії.
• Фенотерол — селективний β₂-адреноміметик, подібний до сальбутамолу, забезпечує бронхолітичний ефект без суттєвого впливу на серцеву діяльність.
• Кромолін-натрій — стабілізатор мембран опасистих клітин, запобігає вивільненню гістаміну та інших медіаторів алергії. Використовується для профілактики нападів астми, не має впливу на β-рецептори й не викликає стенокардії.