Для запобігання віддалених результатів чотиридобової малярії пацієнту 42-х років призначили примахін. Вже на 3 добу від початку лікування терапевтичними дозами препарату в пацієнта з’явилися біль у животі та в ділянці серця, диспепсичні розлади, загальний ціаноз, гемоглобінурія. Що стало причиною розвитку побічної дії препарату?

Правильна відповідь: Генетична недостатність глюкозо-6-фосфат-дегідрогенази
Механізм: Примахін (і інші препарати з групи 8-амінохінолінів) є потужним окислювачем. У еритроцитах людей з дефіцитом G6PD порушена робота пентозофосфатного шляху, що призводить до дефіциту відновленого глутатіону (GSH). Глутатіон захищає еритроцити від окисного стресу.

Результат: При вживанні окислювачів (примахін, деякі сульфаніламіди, нітрофурани, бобові) у таких пацієнтів розвивається масивне руйнування еритроцитів — горий гемоліз.

Клінічні прояви:
Біль у животі та ділянці серця — наслідок гіпоксії тканин та ішемії через масивний гемоліз.
Диспептичні розлади (нудота, блювання).
Загальний ціаноз — може бути пов'язаний з гіпоксією та утворенням метгемоглобіну (окисненої не функціональної форми гемоглобіну) під дією примахіну.
Гемоглобінурія — темна, "квасного" кольору сеча через виведення гемоглобіну, що виділився з зруйнованих еритроцитів. Це прямий наслідок гемолізу.

НЕ ПРАВИЛЬНО:
Кумуляція лікарського засобу — могла б призвести до посилення всіх ефектів, але не пояснює специфіку гемолітичної реакції. Примахін швидко метаболізується і не схильний до класичної кумуляції.
Сповільнення екскреції препарату з сечею — призвело б до підвищення концентрації препарату в крові, але, як і кумуляція, не є специфічною причиною гемолізу.
Потенціювання дії іншими препаратами — теоретично можливо, але не є найбільш ймовірною та патогномонічною причиною саме такого синдрому.
Зниження активності мікросомальних ферментів печінки — призвело б до порушення метаболізму препарату та підвищення його концентрації, але не до гострого гемолізу.