У пацієнта після проходження третього курсу променевої терапії розвинулася двостороння абсцедивна пневмонія, яка призвела до його смерті. Під час мікроскопічного дослідження селезінки, лімфатичних вузлів виявлено різке зменшення розмірів лімфатичних фолікулів із виснаженням переважно В-залежних зон лімфоцитів. Який із наведених імунопатологічних процесів найімовірніший?

Променева терапія ушкоджує швидкопроліферуючі клітини, зокрема лімфоцити та структури лімфоїдних органів. Описане різке зменшення фолікулів із виснаженням В– залежних зон відображає пригнічення гуморальної ланки імунітету, що веде до схильності до тяжких бактеріальних інфекцій, як двостороння абсцедивна пневмонія, бо відсутні захисні клітини. Оскільки причина імунної недостатності набута через лікування, це відповідає саме вторинному імунодефіциту, а не вродженим (первинним) генетичним дефектам. Морфологічні зміни в селезінці та лімфовузлах узгоджуються з системним імуносупресивним ефектом опромінення.

Ключові слова: променевої терапії, двостороння абсцедивна пневмонія, різке зменшення розмірів лімфатичних фолікулів із виснаженням переважно В– залежних зон лімфоцитів

Органоспецифічна аутоімунна хвороба – передбачає автоагресію проти конкретного органа (наприклад, щитоподібної залози), а не генералізоване виснаження лімфоїдної тканини.
Первинний імунодефіцитний синдром – вроджені (генетичні) захворювання, які проявляються зазвичай у ранньому дитинстві.
Органонеспецифічна аутоімунна хвороба – характеризується системною автоімунною реакцією (наприклад, СЧВ), а не імуносупресією з редукцією фолікулів.
Аутоімунна хвороба проміжного типу – не пояснює морфологічне виснаження В– зон і клінічну картину постопромінювальної інфекційної ускладненості.