У жінки 45-ти років артеріальна гіпертензія с високою концентрацією ангіотензину-2 у крові. Який з перерахованих антигіпертензивних засобів найбільш показаний у цьому випадку?

Лізиноприл — інгібітор ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Він блокує перетворення ангіотензину I в ангіотензин II, що веде до зменшення судинозвужувального ефекту, зниження секреції альдостерону, зменшення затримки натрію й води. У результаті тиск нормалізується, особливо у хворих із високим рівнем ангіотензину II, як у цьому випадку.

Інші варіанти:
• Резерпін — центральний симпатолітик, виснажує запаси норадреналіну в нейронах, знижує тиск, але не впливає на ренін-ангіотензинову систему; при гіперактивності ангіотензину II малоефективний.
• Празозин — α₁-адреноблокатор, розширює судини, однак не усуває причину підвищення ангіотензину II, тому тиск швидко повертається.
• Метопролол — β₁-блокатор, зменшує секрецію реніну, але не блокує сам ангіотензин II, отже, діє слабше, ніж інгібітор АПФ при цьому типі гіпертензії.
• Верапаміл — блокатор кальцієвих каналів, знижує тиск за рахунок зменшення скоротливості судинних м’язів, проте не впливає на ренін-ангіотензинову систему, тому не усуває основний механізм гіпертензії.