Після попередньої сенсибілізації експериментальній тварині підшкірно ввели дозу антигену. У місці ін'єкції розвинулось фібринозне запалення з альтерацією стінок судин основної речовини та волокнистих структур сполучної тканини у вигляді мукоїдного та фібриноїдного набухання і некрозу. Яка імунологічна реакція має місце?

Правильна відповідь: Гіперчутливість негайного типу

Гіперчутливість негайного типу – правильна відповідь, але не зовсім коректна тому що, у старій термінології “негайна гіперчутливість” іноді охоплювала І–III типи, тобто всі, що розвиваються швидко (протягом годин). А у сучасній термінології гіперчутливість негайного типу – І тип, клітинна цитотоксичність – ІІ тип, імунокомплексна реакція – ІІІ тип. Тому у даному тесті за новою класифікацією йдеться саме про III тип — імунокомплексна реакція (реакція Артюса).

Механізм розвитку:
1. Попередня сенсибілізація: — утворюються антитіла (IgG, IgM) проти введеного антигену.
2. Повторне введення антигену: — утворюються циркулюючі імунні комплекси (антиген–антитіло).
3. Відкладання імунних комплексів у судинній стінці → активація комплементу; ушкодження ендотелію, підвищення проникності судин; вихід фібриногену → фібринозне запалення; мукоїдне та фібриноїдне набухання, фібриноїдний некроз стінок судин.
4. Морфологічний результат: васкуліт, фібриноїдний некроз, ексудат із фібрином → типовий для реакції Артюса (класичний приклад ГНТ III типу).
Приклади: сироваткова хвороба, реакція Артюса, системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, вузликовий періартеріїт, імунокомплексна форма гломерулонефриту (постстрептококовий)

Реакція трансплантаційного імунітету - це переважно клітинний імунітет (IV тип), спрямований проти чужорідних трансплантатів

Гранульоматоз - це прояв гіперчутливості сповільненого типу (IV тип), клітинна реакція з макрофагами, епітеліоїдними клітинами — тут цього немає.

Нормергічна реакція - це нормальна імунна відповідь без ушкодження тканин; у даному випадку — є фібриноїдний некроз → патологічна реакція.

Гіперчутливість сповільненого типу (IV тип=сповільнена гіперчутливість = клітинно-опосередкована реакція)
Механізм: антиген (зазвичай білковий, внутрішньоклітинний) поглинається макрофагами / дендритними клітинами → представлення антигену Т-хелперам CD4+ (Th1) через MHC II → Th1 клітини виділяють лімфокіни (цитокіни) — інтерлейкін-2 (IL-2), інтерферон-γ (IFN-γ) → ці цитокіни активують макрофаги, цитотоксичні T-лімфоцити (CD8+), NK-клітини, що руйнують клітини-мішені.
Медіатори: лімфокіни (IL-2, IFN-γ, TNF-β), хемотаксичні фактори, інтерферони
Приклади: туберкулінова проба (Манту), контактний дерматит, укуси комах, гранульоми (туберкульоз, сифіліс, лепра), відторгнення трансплантату (клітинна форма), цукровий діабет І типу
Реакція розвивається через 24–72 години після контакту з антигеном.