При обстеженні хворого 70-ти років виявлено інсулінонезалежний цукровий діабет. Який препарат доцільно призначити хворому?

Глібенкламід

Ключові слова: ЦД 2-го типу, пероральний гіпоглікемічний засіб, похідні сульфонілсечовини, стимуляція ендогенного інсуліну.

Інсулінонезалежний цукровий діабет (ЦД 2-го типу) характеризується тим, що підшлункова залоза ще здатна виробляти власний інсулін, але його або замало, або тканини до нього нечутливі. Тому першою лінією терапії є таблетовані препарати. Глібенкламід діє безпосередньо на острівці Лангерганса підшлункової залози: 1) Стимуляція секреції: Він закриває АТФ-чутливі калієві канали на мембранах бета-клітин. Це призводить до деполяризації та відкриття кальцієвих каналів. 2) Вихід інсуліну: Вхід кальцію стимулює вивільнення вже накопиченого інсуліну з гранул у кров. 3) Результат: Підвищення рівня власного (ендогенного) інсуліну в крові знижує рівень глюкози.

Не правильно :
Інсулін: Хоча пацієнтів із 2-м типом іноді переводять на інсулін, при "інсулінонезалежному" варіанті (як зазначено в умові) починають із пероральних засобів. Інсулін є обов'язковим лише для 1-го типу (інсулінозалежного).

Кортизон: Це глюкокортикоїд. Він має діабетогенну дію, тобто навпаки підвищує рівень цукру в крові, стимулюючи глюконеогенез. При діабеті він протипоказаний.

Мерказоліл: Це антитиреоїдний засіб, який використовується для лікування гіпертиреозу (надмірної функції щитоподібної залози). На рівень глюкози він прямо не впливає.

Паратиреоїдин: Препарат паращитоподібних залоз, що регулює обмін кальцію та фосфору в організмі. Не має відношення до обміну вуглеводів.