У піддослідної тварини під час експерименту подразнюють периферичний відрізок блукаючого нерва. Які з наведених змін будуть спостерігатися при цьому?

Правильна відповідь: Зменшення частоти серцевих скорочень
Ключова фізіологія: Блукаючий нерв (n. vagus) — основний парасимпатичний нерв, який іннервує серце (його гілки доходять до синоатріального вузла).

Механізм стимуляції: Подразнення його периферійного (дистального) відрізка (тобто волокон, що йдуть від ЦНС до органів) імітує активність парасимпатичної системи.

Ефект на серце: Ацетилхолін, що виділяється закінченнями вагуса, зв'язується з М-холінорецепторами серця. Це призводить до негативного хронотропного ефекту — сповільнення роботи водія ритму та, як наслідок, зменшення частоти серцевих скорочень (брадикардії).

НЕ ПРАВИЛЬНО:

Збільшення частоти серцевих скорочень (тахікардія): Це ефект симпатичної стимуляції або припинення парасимпатичного впливу. Стимуляція блукаючого нерва має протилежну дію.

Розширення бронхів: Бронходилатація — це також ефект симпатичної системи (адреналін, норадреналін). Парасимпатична стимуляція (вагусом), навпаки, викликає звуження бронхів (бронхоконстрикцію) через М-холінорецептори.

Збільшення частоти дихання: Центр дихання знаходиться у стовбурі мозку. Стимуляція периферичного відрізка блукаючого нерва не впливає безпосередньо на центральну генерацію дихального ритму. Більше того, парасимпатичний вплив на дихальну систему загалом спрямований на її «угамовування».

Розширення зіниць (мідріаз): Це теж ефект симпатичної системи. Парасимпатична іннервація (через окоруховому нерв, а не вагус) викликає звуження зіниць (міоз). Блукаючий нерв не іннервує м'яз-розширювач зіниці.