При ендоскопічному дослідженні у хворого з хронічним ентероколітом (запалення кишки) спостерігається відсутність специфічних структур рельєфа тонкої кишки. Які компоненти визначають особливості рельєфа слизової оболонки цього органу?

Три основні рівні організації рельєфу, характерні саме для тонкої кишки: Циркулярні складки утворені слизовою оболонкою та підслизовою основою. Ворсинки - це пальцеподібні вирости власної пластинки слизової оболонки, вкриті епітелієм, які збільшують площу всмоктування в десятки разів. Крипти - це трубчасті заглиблення епітелію у власну пластинку, де знаходяться стовбурові клітини для регенерації. (поєднання ворсинок та крипт є специфічним "паспортом" тонкої кишки, що відрізняє її від інших відділів ШКТ)

Ключові слова: хронічним ентероколітом, відсутність специфічних структур рельєфа тонкої кишки

Косо-спіральні складки - характерні для кардіального відділу шлунку, у тонкій кишці складки мають саме циркулярний напрямок.
Поля, складки, ямки - рельєф, характерний для шлунка, шлункові ямки - це заглиблення, куди відкриваються залози, а шлункові поля - це ділянки слизової, обмежені борознами.
Гаустри, ворсинки, крипти - гаустри це характерні вип'ячування стінки товстої кишки, зумовлені особливостями її м'язової оболонки, головна відмінність товстої кишки від тонкої полягає в тому, що в товстій кишці відсутні ворсинки, хоча крипти зберігаються.
Поля, ворсинки - таке поєднання не зустрічається, бо поля це ознака шлунка, а ворсинки - кишківника.