У хворої при лікуванні гіпертонічної хвороби на фоні прийому препарату виник сухий кашель. Для якого препарату характерна така побічна дія?

Лізиноприл

Ключові слова: гіпертонічна хвороба, побічна дія, сухий кашель, інгібітор АПФ, брадикінін.

Сухий кашель є специфічною та найпоширенішою побічною дією препаратів групи інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ). Лізиноприл блокує фермент АПФ. Окрім основної функції (перетворення ангіотензину I на II), цей фермент у нормі відповідає за розщеплення брадикініну та субстанції Р у дихальних шляхах. При прийомі Лізиноприлу брадикінін накопичується в слизовій оболонці бронхів, подразнює кашльові рецептори та спричиняє стійкий сухий кашель, який не лікується протикашльовими засобами та зникає лише після відміни препарату.

Не правильно:
Гідрохлортіазид: Це діуретик (сечогінний засіб). Найчастіші побічні ефекти пов'язані з втратою електролітів (гіпокаліємія), але не викликає кашлю.

Резерпін: Антигіпертензивний засіб центральної дії. Характерною побічною дією для нього є набряк слизової оболонки носа ("резерпіновий нежить") та депресія, а не кашель.

Дротаверин (Но-шпа): Це один і той самий препарат (міотропний спазмолітик). Він розслаблює гладку мускулатуру і, навпаки, може використовуватися для зняття спазмів, але не викликає кашлю як побічного ефекту при лікуванні тиску.