У хворого в лейкограмі: лейкоцити - 14 • 10^9 /л; мієлобласти - 71%, промієлоцити, мієлоцити, метамієлоцити - 0%, паличкоядерні нейтрофіли - 6%, сегментоядерні -13%; лімфоцити - 7%, моноцити - 3%. Яка патологія у хворого?

Величезна кількість мієлобластів (71%) у периферичній крові є прямою ознакою мієлобластного лейкозу. У нормі ці клітини знаходяться лише в кістковому мозку. Лейкемічний провал – це найважливіша ознака для диференціальної діагностики. Ми бачимо бласти (71%) і зрілі форми (паличкоядерні та сегментоядерні), але повністю відсутні перехідні (проміжні) форми (промієлоцити, мієлоцити та метамієлоцити 0%). Такий провал в формах характерний виключно для гострих лейкозів. Наявність зрілих клітин у невеликій кількості пояснюється тим, що невелика частина нормальної кровотворної тканини все ще зберігає здатність до проліферації та диференціації клітин.

Ключові слова: мієлобласти – 71%, промієлоцити, мієлоцити, метамієлоцити – 0%, паличкоядерні нейтрофіли – 6%, сегментоядерні – 13%

Нейтрофільний лейкоцитоз – передбачає переважання зрілих нейтрофілів (паличкоядерних і сегментоядерних) та можливий зсув вліво до проміжних форм.
Лімфобластний лейкоз – характеризується наявністю великої кількості (понад 20– 30%) (лімфобластів) та явищем "лейкемічного провалу" (відсутністю проміжних форм).
Хронічний лімфолейкоз – характеризується поступовим накопиченням всіх форм лімфоцитів у крові та кістковому мозку та наясні тіні Боткіна.
Хронічний мієлолейкоз – також є високий лейкоцитоз, але за рахунок клітин мієлоїдного ряду (нейтрофілів, мієлоцитів, промієлоцитів) та характерної "еозинофільно– базофільної асоціації", якої тут немає.