Хворому 63-х років з атонією сечового міхура лікар призначив препарат, дозу якого хворий самостійно збільшив. З’явились підвищене потовиділення, салівація, діарея, м’язові спазми. Препарат якої групи був призначений?

Холіноміметики

Ключові слова: атонія сечового міхура, підвищене потовиділення, салівація (слинотеча), діарея, м’язові спазми, передозування.

Симптоми пацієнта (пітливість, слинотеча, пронос, спазми) є класичними ознаками холінергічного кризу, який виникає при надмірній стимуляції холінорецепторів. При атонії сечового міхура призначають холіноміметики (прямої дії, як пілокарпін, або частіше антихолінестеразні засоби, як прозерин/неостигмін). Ці препарати посилюють тонус гладенької мускулатури сечового міхура, допомагаючи його спорожненню.Однак при самовільному збільшенні дози виникає системне збудження М-холінорецепторів, що призводить до гіперсекреції залоз (пот, слина) та посилення перистальтики (діарея), та Н-холінорецепторів - у нервово-м’язових синапсах це викликає мимовільні м’язові спазми та посмикування.

Не правильно:
Гангліоблокатори: Вони переривають передачу імпульсів у вузлах вегетативної нервової системи. Це призвело б до протилежних ефектів: сухості шкіри, запору та різкого зниження артеріального тиску.

Реактиватори холінестерази: Ці препарати (наприклад, дипіроксим) використовуються як антидоти при отруєнні ФОС, щоб відновити роботу ферменту. Сами по собі вони не викликають такої яскравої холінергічної картини при лікуванні атонії.

Токолітики: Це препарати, що розслаблюють матку (наприклад, beta2-адреноміметики). Вони не мають стосунку до лікування сечового міхура та вказаної побічної дії.

Адреноблокатори: Вони впливають на симпатичну нервову систему (знижують тиск, уповільнюють серце), але не викликають гіперсалівації та м'язових спазмів.