У недоношених дітей розвивається синдром дихальної недостатності. Недостатність якого компоненту аерогематичного бар’єру лежить в основі цієї патології?

Правильна відповідь: Сурфактант
Ключові слова: компонент аерогематичного бар’єру у недоношених дітей

Сурфактант: у недоношених дітей сурфактант синтезується недостатньо, тому альвеоли не здатні нормально розправлятися після видиху. Це призводить до їх колапсу і різкого зменшення дихальної поверхні. Розвивається важке утруднення газообміну та гіпоксія. Саме дефіцит сурфактанту є головною причиною дихальної недостатності у таких дітей.

Альвеолоцити: альвеолоцити другого типу синтезують сурфактант, але самі по собі вони можуть бути присутні, просто ще не здатні виробляти потрібну його кількість. Їх наявність не забезпечує достатнього функціонального ефекту без сурфактанту. Отже, проблема полягає не просто в альвеолоцитах, а у відсутності їх секреторної продукції.

Ендотелій капілярів: ендотелій капілярів у недоношених дітей зазвичай збережений і не є ключовою ланкою дихальної недостатності. Газообмін через ендотелій відбувається достатньо, якщо альвеоли відкриті. Проблема полягає у тому, що альвеоли без сурфактанту спадаються. Тому порушується вентиляція, а не капілярна частина бар’єру.

Базальна мембрана альвеолоцитів: структурно базальна мембрана у недоношених дітей сформована нормально і не є фактором, що обмежує газообмін. Зміни базальної мембрани не призводять до раптового спадання альвеол. Головною проблемою залишається відсутність речовини, що знижує поверхневий натяг, тобто сурфактанту. Тому цей механізм не є провідним у розвитку синдрому.

Базальна мембрана ендотелію: як і у попередньому випадку, вона не є ключовим фактором у порушенні вентиляції. Навіть при незміненій мембрані газообмін неможливий, якщо альвеоли не розправляються. Основна проблема — механічне спадання альвеол без сурфактанту. Через це газ не надходить до мембрани, і газообміну не відбувається.