У пацієнта з цукровим діабетом виникла значна спрага, дисфагія та порушення психічної діяльності. Який тип розладів водно-електролітного балансу характеризує поява вказаних ознак?

Гіперосмотична дегідратація: втрата води > Na⁺, ↑ осмолярність плазми, клітинна дегідратація. Механізм: гіперглікемія → осмотичний діурез → втрата води → гіперосмолярність. Клініка: спрага, неврологічні та психічні порушення.
Гіпоосмотична гідратація: надлишок води, ↓ осмолярність, клітинний набряк (Приклад: надмірне введення води, синдром неадекватної секреції АДГ). У пацієнта не надлишок води, а її дефіцит; осмолярність не знижена, а підвищена.
Гіпоосмотична дегідратація: втрата Na⁺ > води, ↓ осмолярність, клітинний набряк (Приклад: Діарея, блювання з втратою солей). У діабеті втрачається вода через глюкозурію, а не натрій у переважній кількості.
Ізоосмотична гідратація: ↑ ізотонічної рідини, = осмолярність, набряки (Приклад: надмірне введення фізрозчину). У пацієнта немає надлишку рідини, а навпаки — дегідратація.
Гіперосмотична дегідратація: ↓ ізотонічної рідини, = осмолярність, ↓ ОЦК (Приклад: кровотеча, плазмовтрати). У діабеті осмолярність зростає, а не залишається нормальною.