У чоловіка 53-х років діагностовано сечокам’яну хворобу з утворенням уратів. Цьому пацієнту призначено аллопуринол, який є конкурентним інгібітором ферменту:

Ксантиноксидаза: уратні камені утворюються з сечової кислоти, яка погано розчиняється у воді. Щоб запобігти їх утворенню, потрібно зменшити кількість сечової кислоти в організмі. Сечова кислота утворюється на останніх етапах розпаду пуринів: Гіпоксантин -> Ксантин -> Сечова кислота. Обидві ці реакції виконує один фермент — Ксантиноксидаза. Алопуринол за структурою дуже схожий на гіпоксантин. Він "обманює" ксантиноксидазу, зв'язується з нею замість справжнього субстрату і блокує її роботу. У результаті, сечова кислота не утворюється. Замість неї виводяться гіпоксантин і ксантин, які набагато краще розчиняються і не утворюють каменів.
Уреаза: це фермент, який розщеплює сечовину до аміаку. Він відсутній у тканинах людини (є тільки у бактерій, наприклад, Helicobacter pylori або протея). Блокування уреази потрібне при лікуванні інфекційних каменів (струвітів), але алопуринол на неї не діє.
Уратоксидаза (уріказа): це фермент, який перетворює сечову кислоту на добре розчинний алантоїн. На жаль, у людей цей фермент відсутній (втрачений еволюційно), тому ми і страждаємо від подагри. Якби ми його мали, нам не потрібен був би алопуринол.
Уридилтрансфераза: фермент обміну галактози. Його дефект викликає галактоземію.
Дигідроурацилдегідрогеназа: фермент розпаду піримідинів (урацилу). Не має відношення до пуринів і подагри.