Пацієнта віком 65 років шпиталізовано до лікарні зі скаргами на відчуття тяжкості в підреберних ділянках, збільшення лімфатичних вузлів, загальну слабкість, головний біль. Під час обстеження виявлено: гепатоспленомегалія, еритроцити - 2,3-10*12/л, лейкоцити- 90 - 10*9/ л, лімфоцити - 75%, ШОЕ-35 мм/год, в мазку периферичної крові багато тіней Гумпрехта. Для якого захворювання характерна така картина ?

Для хронічного лімфолейкозу характерні значне збільшення кількості лейкоцитів (90 - 10*9/ л) за рахунок лімфоцитів( 75%), гепатоспленомегалія, генералізована лімфаденопатія(ознаки системної проліферації лімфоїдної тканини), анемія та наявність у мазку периферичної крові тіней Гумпрехта (руйнування крихких лімфоцитів при приготуванні мазка). Саме така сукупність клінічних та лабораторних ознак є типовою для хронічного лімфолейкозу.

Ключові слова: тяжкості в підреберних ділянках, збільшення лімфатичних вузлів, гепатоспленомегалія, лейкоцити- 90 - 10*9/ л, лімфоцити - 75%, тіней Гумпрехта

Залізодефіцитної анемії - характеризується зниженням гемоглобіну, гіпохромією та мікроцитозом еритроцитів.
Хронічного мієлолейкозу - супроводжується високим лейкоцитозом та спленомегалією, проте в лейкоцитарній формулі переважають гранулоцити на різних стадіях дозрівання (нейтрофільний зсув вліво до мієлоцитів та промієлоцитів).
Гострого мієлолейкозу - роявляється появою великої кількості мієлобластів (понад 30-90%) у крові та кістковому мозку, а не зрілих лімфоцитів.
Гострого лімфолейкозу - наявність бластних клітин (понад 30-90%) та феномен "лейкемічного провалу" (відсутність перехідних форм між бластами та зрілими клітинами).