У пацієнта з синдромом Іценко- Кушинга спостерігаються стійка гіперглікемія, ожиріння та артеріальна гіпертензія. Синтез та секреція якого гормону збільшується в цьому разі?

При синдромі Іценка — Кушинга основою є гіперпродукція глюкокортикоїдів, насамперед кортизолу корою наднирників.
Чому правильна відповідь — кортизол?
Кортизол викликає:
Гіперглікемію → стимулює глюконеогенез у печінці та зменшує використання глюкози тканинами.
Ожиріння → характерне перерозподілення жиру (“місяцеподібне” обличчя, жир на тулубі).
Артеріальну гіпертензію → підвищує чутливість судин до катехоламінів і частково затримує натрій та воду.
Це класичні прояви синдрому Іценко–Кушинга.
Чому інші варіанти неправильні?
Глюкагон: гормон підшлункової залози, також може підвищувати глюкозу крові. Але не викликає типового ожиріння і не є причиною синдрому Іценко–Кушинга.
Тироксин: гормон щитоподібної залози, при надлишку розвивається гіпертиреоз. Для нього характерні: схуднення, тахікардія, підвищений обмін речовин, ожиріння не характерне.
Альдостерон: в клубочковій зоні кори наднирників, викликає затримку натрію і води, артеріальну гіпертензію гіпокаліємію. Але не спричиняє вираженої гіперглікемії та типового ожиріння.
Адреналін: підвищує глюкозу та артеріальний тиск. Але для надлишку адреналіну характерні: тахікардія, пітливість, напади, схуднення, а не ожиріння.