Хворий з інфекційним мононуклеозом на протязі 2-х тижнів приймав глюкокортикостероїдні препарати. Настала ремісія, але у нього виникло загострення хронічного тонзиліту. Результатом якої дії глюкокортикостероїдів є дане ускладнення?

Імунодепресивна дія

Ключові слова: глюкокортикоїди, імуносупресія, вторинний імунодефіцит, Т-лімфоцити, загострення інфекцій.

Глюкокортикостероїди (ГКС) мають здатність пригнічувати всі фази імунної відповіді. Хоча це допомагає зняти важке запалення при мононуклеозі, це водночас робить організм "беззахисним" перед іншими інфекціями. Розвиток загострення хронічного тонзиліту (бактеріальної інфекції) на фоні прийому ГКС пояснюється наступним: 1) Пригнічення лейкоцитів: ГКС знижують кількість та активність Т- і В-лімфоцитів, а також гальмують вихід моноцитів у тканини. 2) Блокада цитокінів: Препарати пригнічують синтез інтерлейкінів, які в нормі "вмикають" імунну відповідь на бактерії. 3) Зниження бар'єрної функції: Через пригнічення імунітету умовно-патогенна флора, яка мирно жила в мигдаликах (тонзиліт), починає активно розмножуватися, що призводить до загострення. Це явище називається вторинним медикаментозним імунодефіцитом.

Не правильно:
Протизапальна дія: Це основний лікувальний ефект ГКС, за який їх призначають. Вона знімає набряк і біль, але саме по собі зняття запалення не викликає нової інфекції — її викликає слабкість імунітету.

Антиалергічна дія: ГКС стабілізують мембрани тучних клітин і перешкоджають вивільненню гістаміну. Це допомагає при алергії, але не є причиною активізації хронічного тонзиліту.

Протишокова дія: Зумовлена здатністю ГКС підвищувати артеріальний тиск і чутливість судин до адреналіну. Це рятує життя при шоку, але не пов'язано з інфекційними ускладненнями.

Антитоксична дія: ГКС покращують роботу печінки та обмін речовин, допомагаючи організму боротися з токсинами, що не має стосунку до провокації бактеріального тонзиліту.