У пацієнта напади бронхіальної астми виникають зазвичай уночі та супроводжуються брадикардією, спастичним болем у кишечнику та діареєю. Препарати якої групи можуть усунути ці симптоми?

М-холіноблокатори

Ключові слова: бронхіальна астма (нічні напади), брадикардія, гіпертонус блукаючого нерва (vagus), парасимпатична система.

Симптоми пацієнта (бронхоспазм, уповільнення серцебиття — брадикардія, посилення моторики кишечника — біль та діарея) свідчать про надмірну активацію парасимпатичної нервової системи (ваготонію), яка зазвичай домінує саме вночі. Медіатор ацетилхолін через М-холінорецептори викликає звуження бронхів, уповільнення серцевого ритму та посилення секреції і моторики ШКТ. М-холіноблокатори (наприклад, атропін, іпратропію бромід) блокують ці рецептори, роблячи їх нечутливими до ацетилхоліну. Це призводить до розширення бронхів (усунення нападу астми), прискорення серцевого ритму (усунення брадикардії), зняття спазмів кишечника та сповільнення його перистальтики.

Не правильно:
Симпатолітики: Ці препарати (наприклад, резерпін) зменшують вплив симпатичної системи, що навпаки призвело б до ще більшого домінування блукаючого нерва та посилення симптомів (бронхоспазму та брадикардії).

beta-адреноблокатори: Блокують beta-рецептори. Їх застосування при астмі категорично протипоказано, оскільки блокада beta2-рецепторів викликає важкий бронхоспазм, а блокада beta1 — ще більшу брадикардію.

alpha-адреноблокатори: Впливають переважно на тонус судин. Вони не мають прямого терапевтичного впливу на бронхи або моторику кишечника при ваготонії.

N-холіноблокатори та H2-гістаміноблокатори: Гангліоблокатори діють надто системно (знижують тиск), а H2-блокатори впливають лише на секрецію шлункового соку. Жодна з цих груп не є вибором для комбінованого усунення вказаних симптомів.