Під час мікроскопічного дослідження біоптату шкіри виявляються гранульоми, що складаються з епітеліоїдних клітин, оточених в основному Т-лімфоцитами. Серед епітеліоїдних клітин розташовуються поодинокі гігантські багатоядерні клітини типу Пирогова-Лангханса. В центрі деяких гранульом виявляються ділянки казеозного некрозу. Кровоносні судини відсутні. Для якого захворювання характерні описані гранульоми?

Описані гранульоми складаються з епітеліоїдних клітин, оточених переважно Т– лімфоцитами, з поодинокими гігантськими багатоядерними клітинами типу Пирогова– Лангханса і ділянками казеозного некрозу в центрі, що є класичною морфологією туберкульозної гранульоми. Така структура відображає клітинний імунітет проти мікобактерій, тобто епітеліоїдні клітини та Ланґгансові гігантські клітини формуються з макрофагів під дією Т– лімфоцитів, а казеозний некроз є типовим для туберкульозного ураження тканин

Ключові слова: казеозний некроз, гігантські багатоядерні клітини Пирогова– Лангханс, гранульоми, судини відсутні.

Сапу – гнійно– некротичні ураження, не класичні гранульоми.
Лепри – також дає гранульоми, але вони містять інший склад клітин (включно з великою кількістю лепроматозних клітин Вірхова і менш вираженим казеозним некрозом) і характерну периневральну інфільтрацію.
Сифілісу – гумозні ураження з центральним некрозом, але гістологічно гуми відрізняються від туберкульозних гранульом за наявність ендо– та параваскулітів.
Риносклероми – плазмоцити, клітини Мікулича, склерозні гранульоми без казеозу.