У пацієнта під час гематологічного дослідження виявлено: еритроцити - 2,8 на 10в12/л, Hb 80 г/л, КП 0,85, ретикулоцити - 0,1%, тромбоцити - 160 тис. в мкл, лейкоцити - 60 на 10^9/л, базофіли 2%, еозинофіли 8%, промієлоцити 5%, мієлоцити - 5%, юні - 16%, паличкоядерні - 20%, сегментоядерні - 34%, лімфоцити - 5%, моноцити - 5%. Для якого захворювання крові характерні такі результати дослідження?

Для хронічного мієлолейкозу характерно: виражений лейкоцитоз 60*109/л), "нейтрофільний зсув вліво до мієлобластів": наявність усіх перехідних форм гранулоцитів (мієлобласти, промієлоцити, мієлоцити, метамієлоцити). На відміну від гострих лейкозів, тут немає "лейкемічного провалу", бо представлені всі стадії дозрівання клітин. Базофільно– еозинофільна асоціація: суттєве підвищення кількості базофілів (2%) та еозинофілів (8%). Це патогномонічна (специфічна) ознака саме хронічного мієлолейкозу. Анемія через зниження гемоглобіну (80 г/л) та еритроцитів через пригнічення червоного паростка кровотворення пухлинним клоном.

Ключові слова: промієлоцити 5%, мієлоцити – 5%

Гемолітична анемія – пов'язана з руйнуванням еритроцитів, у кістковому мозку при цьому спостерігається посилений, але нормальний (нормобластний) еритропоез із великою кількістю ретикулоцитів.
Гіпопластична анемія – характеризується панцитопенією (різким зниженням кількості еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів).
Гострий мієлолейкоз – характеризувався б наявністю великої кількості бластів (понад 20%) та «лейкемічним провалом» (відсутністю проміжних форм мієлоцитів, юних).
Недиференційований лейкоз – у крові домінували б клітини, які неможливо ідентифікувати за морфологією (бласти), без ознак дозрівання в нейтрофільний ряд.