Хвора у віці 69 років страждає хронічними запорами, в основі яких лежить гіпотонія товстої кишки. Який з перерахованих препаратів доцільно призначити?

Бісакодил

Ключові слова: хронічний закреп, гіпотонія товстої кишки, контактний проносний засіб.

При гіпотонії товстої кишки (зниженні тонусу та млявості перистальтики) необхідно використовувати засоби, які безпосередньо стимулюють моторику цього відділу кишечника. Бісакодил — це контактний проносний засіб. Він не всмоктується в тонкому кишечнику, а починає діяти в товстому, де під впливом ферментів перетворюється на активну форму. Активна речовина подразнює нервові закінчення (рецептори) слизової оболонки товстої кишки, що викликає посилення перистальтики та прискорення виведення калових мас. Це робить його препаратом вибору для пацієнтів похилого віку з атонічними/гіпотонічними закрепами.

Не правильно:
Магнію сульфат та Натрію сульфат: Це сольові (осмотичні) проносні. Вони затримують воду в просвіті всього кишечника, викликаючи бурхливу перистальтику і рідке випорожнення. Використовуються для швидкого спорожнення (при отруєннях або перед операціями), але не підходять для щоденного лікування хронічного закрепу, оскільки можуть призвести до зневоднення та порушення електролітного балансу.

Касторова олія (Рицинова олія): Проносний ефект реалізується переважно в тонкому кишечнику. Її не рекомендують для тривалого лікування хронічного закрепу через ризик подразнення слизової та порушення травлення.

Прозерин (Неостигмін): Це антихолінестеразний засіб. Хоча він сильно стимулює моторику ШКТ, він має багато системних побічних ефектів (уповільнення серцебиття, посилене слиновиділення, звуження зіниць). Його призначають лише при післяопераційній атонії кишечника під суворим наглядом лікаря.