У жінки 42 років, яка перенесла операцію на нирці, після наркозу розвинулися явища рекураризації і припинилося дихання. Як міорелаксант був застосований дитилін. Яки засіб найбільш доцільно застосовувати для відновлення тонусу м'язів?

Плазму крові

Ключові слова: рекураризація, дитилін (суксаметоній), деполяризуючий міорелаксант, псевдохолінестераза, генетична недостатність ферменту.

Зупинка дихання (апное) після введення дитиліну виникає через те, що препарат не руйнується в організмі. Це стається через низьку активність або генетичну відсутність ферменту бутирилхолінестерази (псевдохолінестерази) у пацієнта. Дитилін (суксаметоній) — це міорелаксант ультракороткої дії, який у нормі розщеплюється ферментами крові за 5–10 хвилин. Якщо цього не стається, виникає тривалий параліч дихальних м'язів. Єдиний спосіб швидко припинити дію препарату — ввести фермент ззовні. Плазма крові (свіжозаморожена або нативна) містить велику кількість готової псевдохолінестерази, яка миттєво руйнує дитилін, дозволяючи пацієнту знову почати дихати самостійно.

Не правильно:
Прозерин та Галантаміну гідробромід: Ці препарати (антихолінестеразні засоби) є антидотами для антидеполяризуючих міорелаксантів (типу тубокурарину). При застосуванні з дитиліном вони категорично протипоказані, оскільки вони блокують залишки холінестерази в крові, що лише посилює та подовжує параліч м'язів.

Кофеїн: Це аналептик, який стимулює дихальний центр у мозку. Проте він безсилий, якщо самі м'язи (діафрагма) залишаються паралізованими на рівні нервово-м'язового синапсу.

Стрихніну нітрат: Це стимулятор ЦНС, який діє на рівні спинного мозку. Він не має жодного відношення до розщеплення міорелаксантів і не допоможе при периферичному паралічі дихання.