На аутопсії померлої, яка тривалий час хворіла циститом і дискінезією сечоводів, виявлено морфологічні ознаки уремії. Нирка була нерівномірно рубцево-зморщена. У просвіті мисок містилися дрібні уратні камені і пісок. Гістологічно виявлено “щитовидну нирку", вогнища інтерстиційного запалення. Який із нижчеперерахованих діагнозів є найбільш вірогідний?

Відповідь:Хронічний пієлонефрит
Ключові морфологічні ознаки:
Нирка нерівномірно рубцево-зморщена — вказівка на вогнищевий процес, що руйнує паренхіму. Це відрізняє його від рівномірного зморщення.
"Щитова нирка" — це гістологічний термін для хронічного пієлонефриту: розширені, заповнені колоїдом канальці, що нагадують фолікули щитоподібної залози.
Вогнища інтерстиційного запалення — підтверджує активний запальний процес.

Причина та механізм: Тривалі цистит і дискінезія сечоводів призводять до порушення відтоку сечі (обструкції) та рефлюксу. Це є основою для розвитку вторинного, обструктивного, хронічного пієлонефриту.
Супутні фактори: Уратні камені підтримують запалення та обструкцію. Уремія — кінцевий результат ниркової недостатності.

НЕ ПРАВИЛЬНО:

Амілоїдно зморщена нирка: На ранніх стадіях нирки великі, "сальні", а не нерівномірно зморщені. Не пов'язана з інфекцією сечових шляхів.

Атеросклеротично зморщена нирка: Пов'язана з ішемією через ураження великих артерій. Зморщування може бути нерівним, але немає картини "щитової нирки" та інтерстиційного запалення.

Первинно зморщена нирка (гіпертонічна): Рівномірно дрібнозерниста. Не має ознак інфекції.

Гострий пієлонефрит: Це гостре гнійне запалення з абсцесами, а не зморщуванням та "щитовою" трансформацією.