Хворий протягом останнього року став відзначати підвищену втомлюваність, загальну слабкість. Аналіз крові: еритроцити -4,1•10^12/л, Нb-119 г/л, к.п.- 0,87, лейкоцити - 57•10*9/л, лейкоформула: Ю- 0, П- 0, С- 9%, Е- 0, Б- 0, лімфобласти - 2%, пролімфоцити - 5%, лімфоцити - 81%, М- 3%, тромбоцити - 160•10*9/л. В мазку: нормохромія, велика кількість тіней Боткіна-Гумпрехта. Про яку патологію системи крові свідчить дана гемограма?

Діагноз хронічного лімфолейкозу базується на сукупності наступних патогномонічних ознак. Кількість лейкоцитів дуже підвищена (57•109/л), що свідчить про пухлинну проліферацію. У лейкоформулі різко переважають зрілі лімфоцити (81%). Це характерно саме для хронічних форм, де пухлинні клітини встигають дозрівати. Тому в ЗАК наявні в невеликій кількості проміжних форм (пролімфоцитів – 5% та лімфобластів – 2%) підтверджує лімфоїдну природу пухлини, але переважання зрілих клітин виключає "гострий" процес. Та найголовніге Тіні Боткіна– Гумпрехта = ключова діагностична ознака. Зруйновані під час приготування мазка ядра пухлинних лімфоцитів, які є дуже крихкими. Їх наявність майже завжди вказує лише на хронічний лімфолейкоз.

Ключові слова: лейкоцити – 57 10^9/л, юні – 0%. паличкоядерні – 0%, сегментоядерні – 9%, еозинофіли – 0%. базофіли – 0%, лімфобласти – 2%, пролімфоцити – 5%, лімфоцити – 81%, тіней Боткіна– Гумпрехта

Гострий мієлобластний лейкоз – у мазку переважають мієлобласти, а не зрілі лімфоцити.
Хронічний монолейкоз – рідкісна форма, при якій у крові переважали б моноцити та промоноцити.
Хронічний мієлолейкоз – також є високий лейкоцитоз, але за рахунок клітин мієлоїдного ряду (нейтрофілів, мієлоцитів, промієлоцитів) та характерної "еозинофільно– базофільної асоціації", якої тут немає.
Гострий лімфобластний лейкоз – характеризується наявністю великої кількості (понад 20– 30%) (лімфобластів) та явищем "лейкемічного провалу" (відсутністю проміжних форм), чого в даному ЗАК не спостерігаємо.