Хворий 50-ти років страждає на гіпертонічну хворобу. Під час фізичного навантаження у нього з’явилося відчуття слабкості, нестачі повітря, синюшність слизової оболонки губ, шкіри обличчя. Дихання супроводжувалося відчутними на відстані вологими хрипами. Який механізм лежить в основі виникнення такого синдрому?

Гостра лівошлуночкова недостатність: раптова втрата скоротливої здатності лівого шлуночка (часто на тлі гіпертонії та перевантаження). Лівий шлуночок не може перекачати кров в аорту -> кров застоюється в малому колі кровообігу (легенях) -> різко зростає гідростатичний тиск у капілярах легень -> рідина виходить (транссудує) в альвеоли.
Ключова ознака в умові — "вологі хрипи". Це звук повітря, що проходить крізь рідину в альвеолах (набряк легень).
Хронічна лівошлуночкова недостатність: розвивається повільно. Характеризується задишкою при навантаженні, ортопное, але описана в умові бурна клініка з хрипами, що чути на відстані — це стан гострої декомпенсації (серцева астма / набряк легень).
Хронічна правошлуночкова недостатність: характеризується застоєм у великому колі кровообігу. Симптоми: набряки на ногах, збільшення печінки, асцит. У легенях при ізольованій правошлуночковій недостатності крові навпаки мало, тому хрипів немає.
Колапс: гостра судинна недостатність (падіння тонусу судин). Тиск падає, але застою в легенях немає.
Тампонада серця: скупчення рідини в перикарді, що стискає серце. Характеризується набуханням шийних вен і падінням тиску, а не вологими хрипами.