До приймального відділення доставлений хворий зі скаргами на сухість в роті, світлобоязнь та порушення зору. Об'єктивно: шкіра гіперемована, суха, зіниці розширені, тахікардія. При подальшому обстеженні був встановлений діагноз: отруєння алкалоїдами беладонни. Який лікарський засіб доцільно застосувати?

Прозерин (Неостигмін)

Ключові слова: алкалоїди беладонни (атропін), отруєння, антидот, антихолінестеразні засоби, ацетилхолін, М-холінорецептори.

Алкалоїди беладонни (головним чином атропін) є конкурентними блокаторами М-холінорецепторів. Щоб усунути симптоми отруєння ("холінолітичний синдром"), необхідно підвищити рівень природного медіатора — ацетилхоліну, який витіснить отруту з рецепторів. Прозерин діє як інгібітор ферменту ацетилхолінестерази: Він блокує руйнування ацетилхоліну, дозволяючи йому накопичуватися в синапсах у великій кількості. Надлишок ацетилхоліну за законом діючих мас витісняє алкалоїди беладонни з М-холінорецепторів. Це відновлює парасимпатичні ефекти: з’являється слина (зникає сухість), звужуються зіниці, сповільнюється серцебиття (зникає тахікардія).

Не правильно:
Пілокарпін та Ацеклідин: Це М-холіноміметики. Хоча вони діють протилежно атропіну, при системному отруєнні вони менш ефективні як антидоти, ніж Прозерин, оскільки останній діє на всі типи холінергічних синапсів через накопичення ендогенного ацетилхоліну.

Дипіроксим: Це реактиватор холінестерази. Його застосовують виключно при отруєнні фосфорорганічними сполуками (ФОС), а не при отруєнні рослинними алкалоїдами.

Армін: Це фосфорорганічна сполука незворотної дії. Він сам є високотоксичним і не використовується як лікувальний засіб у цій ситуації.