З метою попередження відторгнення трансплантата після пересадки органів обов’язковим є проведення курсу гормонотерапії з метою імуносупресії. Які гормони застосовують з цією метою?

Глюкокортикоїди

Ключові слова: преднізолон, дексаметазон, імуносупресія, пригнічення лімфоцитів, трансплантація.

Глюкокортикоїди є потужними імуносупресорами. Вони діють на рівні генів, блокуючи синтез білків, що відповідають за запалення та імунну відповідь. Механізм запобігання відторгненню:
Пригнічення Т-лімфоцитів: Ці гормони гальмують проліферацію (поділ) Т-кілерів, які є головними "вбивцями" клітин трансплантата.
Блокада цитокінів: Глюкокортикоїди пригнічують вироблення інтерлейкіну-2 (ІЛ-2), який є основним сигналом для активації імунних клітин.
Стабілізація мембран: Вони зміцнюють мембрани лізосом, запобігаючи виходу ферментів, які могли б пошкодити пересаджений орган.

Не правильно:
Тиреоїдні гормони (Т3, Т4): Вони регулюють обмін речовин і енергії. Їх надлишок може навіть посилити імунну відповідь, оскільки прискорює всі процеси в організмі.

Статеві гормони: Мають переважно анаболічний вплив на тканини та відповідають за репродуктивну функцію, але не мають вираженої імуносупресивної дії.

Мінералокортикоїди (напр., Альдостерон): Регулюють водно-сольовий обмін (затримують натрій, виводять калій). На імунітет вони не впливають.

Катехоламіни (Адреналін): Це гормони стресу, які діють на судини та серце. Вони не пригнічують імунітет на тривалий час і не використовуються для профілактики відторгнення.