При огляді дитини 4-х років зі скаргами на загальну слабкість, біль у горлі та утруднене ковтання лікар запідозрив дифтерію та направив матеріал до бактеріологічної лабораторії. На яке диференціально-діагностичне поживне середовище слід засіяти матеріал для виділення збудника дифтерії?

Для первинного виділення та диференціації збудника дифтерії використовують саме кров’яно– телуритовий агар (КТА). Селективність забезпечується додаванням солі телуриту калію, яка пригнічує ріст більшості супутньої мікрофлори (наприклад, стрептококів і стафілококів), але дозволяє рости C. diphtheriae. Диференціація відбувається за рахунок відновлення телуриту до металевого телуру, що призводить до утворення колоній збудника характерного чорного або темно– сірого кольору, що полегшує його ідентифікацію.

Ключові слова: утруднене ковтання, запідозрив дифтерію.

Середовище Ендо – це диференціально– діагностичне середовище, призначене для виділення та ідентифікації ентеробактерій (таких як Escherichia coli).
Середовище Сабуро – спеціалізованим живильним середовищем з низьким pH, призначеним для культивування та ідентифікації грибів.
Середовище Левенштейна– Йєнсена – це спеціалізоване яєчне живильне середовище, призначене для культивування мікобактерій туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis).
Середовище Плоскірєва – це селективне середовище, призначене для виділення та ідентифікації збудників кишкових інфекцій (сальмонел та шигел).