У хворої людини посилений рух води з кровоносних капілярів до тканин, що викликало їх позаклітинний набряк (збільшені розміри м’яких тканин кінцівок, печінки тощо). Зменшення якого параметру гомеостазу є найбільш імовірною причиною розвитку набряку?

Правильна відповідь: Онкотичний тиск
Ключові слова: набряки
Обмін водою в капілярах залежить від балансу двох основних сил:
1. Гідростатичний тиск крові — "виштовхує" воду з судин у тканини.
2. Онкотичний тиск плазми — створюється білками, переважно альбумінами, які "утримують" воду всередині судин.
Коли онкотичний тиск зменшується, наприклад, через хвороби печінки, нирок або голодування, сила, що утримує воду в крові, слабшає, тому гідростатичний тиск починає переважати, і вода масово виходить у міжклітинний простір, спричиняючи набряки кінцівок та внутрішніх органів.
Осмотичний тиск плазми крові — неправильна відповідь, тому що він забезпечується переважно солями (іонами Na+ та Cl−), хоча він дуже високий, він майже однаковий у крові та тканинах, тому не відіграє вирішальної ролі в утворенні набряків такого типу.
В’язкість крові — неправильна відповідь, тому що вона залежить від кількості еритроцитів та білків, а саме від фібриногену, впливає на опір кровотоку та навантаження на серце, але не регулює вихід води в тканини.
рН крові — неправильна відповідь, тому що це показник кислотно-лужної рівноваги, його зміна (ацидоз або алкалоз) порушує обмін речовин, але не є первинним механізмом виходу води із судин.
Гематокрит — неправильна відповідь, тому що це співвідношення об'єму формених елементів (еритроцитів) до об'єму плазми, його зміна є наслідком або ознакою зневоднення чи анемії, але не причиною набряку.