До інфекційної клініки надійшла дівчинка 7-ми років з високою температурою, скаргами на біль у горлі, загальну слабкість. Лікар запідозрив дифтерію. Що із перерахованого є вирішальним для підтвердження діагнозу після виділення чистої культури збудника?

Клінічна картина (висока температура, біль у горлі) та підозра на дифтерію вказують на інфекцію, спричинену Corynebacterium diphtheriae. Вирішальним для підтвердження діагнозу дифтерія, після виділення чистої культури, є встановлення її токсигенності, тобто здатності виробляти потужний дифтерійний екзотоксин. Саме наявність токсину визначає тяжкість захворювання та є ключовою ознакою патогенності. Культури C. diphtheriae, які не продукують токсин (нетоксигенні штами), не викликають типової дифтерії.

Ключові слова: лікар запідозрив дифтерію, підтвердження діагнозу.

Фаголізабельність – чутливість до бактеріофагів використовується для фаготипування (розрізнення штамів).
Виявлення у збудника волютинових зерен – для швидкої попередньої ідентифікації коринебактерій, але ця ознака притаманна і нетоксигенним штамам, тому вона не є вирішальною для підтвердження діагнозу.
Гемолітична здатність збудника – здатність руйнувати еритроцити (гемоліз) є важливим фактором вірулентності для багатьох бактерій (наприклад, стрептококів), але не є вирішальною для диференціації токсигенних штамів.
Проба на цистиназу – здатність ферментувати цистин використовується для диференціації біоварів C. diphtheriae, але не для визначення їхньої токсигенності.