На розтині померлого 34-х років від ревматизму поверхня епікарду ворсиста, вкрита плівками сірого кольору, що легко відділяються. Після їх відокремлення визначається набрякла повнокровна поверхня. Який найбільш вірогідний діагноз?

Описана макроскопічна картина — ворсиста поверхня епікарда («волохате серце»), вкрита сірими плівками, що легко відокремлюються, — є класичною ознакою запалення, при якому випіт містить велику кількість фібриногену, що перетворюється на фібрин.

Правильна відповідь: Фібринозний перикардит.

Обґрунтування діагнозу:
«Волохате серце» (cor villosum): Це патогномонічний термін для фібринозного перикардиту. Під час рухів серця нитки фібрину, що випадають із запального екссудату, розтягуються між листками перикарда (епікардом і парієтальним листком), утворюючи характерні «ворсинки».

Сірі плівки: Фібрин має вигляд сірувато-білих нашарувань. Оскільки вони лежать на поверхні і не проростають глибоко в тканину (крупозне запалення на серозній оболонці), вони легко відділяються.

Повнокровна поверхня: Після зняття плівок оголюється набрякла та гіперемована (повнокровна) серозна оболонка, що підтверджує активний запальний процес.

Чому не підходять інші варіанти?
Катаральний перикардит: Характеризується лише почервонінням та виділенням рідкого серозного екссудату, без утворення ворсистих плівок фібрину.

Гнійний перикардит: Екссудат був би густим, жовто-зеленим, з неприємним запахом, а поверхня серця виглядала б тьмяною та розплавленою.

Геморагічний перикардит: Плівки та екссудат мали б темно-червоний або бурий колір через значну домішку еритроцитів (часто буває при туберкульозі або раку).

Проліферативний перикардит: Це хронічний процес, при якому розростається сполучна тканина, що призводить до спаювання листків перикарда («панцирне серце»), а не до утворення свіжих фібринозних плівок.