Під час операції на щелепно-лицьовій ділянці для зниження секреції слинних залоз хворому ввели атропіну сульфат. Виникли тахікардія, сухість та гіперемія шкіри, параліч акомодації та підвищення внутрішньоочного тиску. Який антагоніст доцільно використати в даному випадку?

Прозерин

Ключові слова: передозування атропіну, антагоніст, антихолінестеразний засіб, відновлення рівня ацетилхоліну.

Симптоми пацієнта (тахікардія, сухість, параліч акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску) є класичними ознаками отруєння або передозування М-холіноблокаторами (атропіном). Для усунення цих ефектів потрібен препарат, який підвищить концентрацію природного медіатора — ацетилхоліну, щоб той зміг "витіснити" атропін з рецепторів. Прозерин (неостигмін) належить до групи антихолінестеразних засобів. Він блокує фермент (ацетилхолінестеразу), який руйнує ацетилхолін. В результаті в синапсах накопичується велика кількість власного ацетилхоліну. Цей надлишок медіатора конкурує з атропіном за М-холінорецептори, відновлюючи їхню роботу. Це призводить до уповільнення серцебиття, посилення секреції залоз та нормалізації зору.

Не правильно:
Платифіліну гідротартрат та Скополаміну гідробромід: Ці препарати самі є М-холіноблокаторами (як і атропін). Їхнє введення лише посилить симптоми інтоксикації та погіршить стан хворого.

Дипіридамол: Це антиагрегант та коронаророзширювальний засіб. Він не впливає на холінергічну систему і не є антидотом до атропіну.

Атенолол: Це beta1-адреноблокатор. Хоча він міг би дещо сповільнити тахікардію, він ніяк не впливає на інші симптоми передозування атропіну (сухість, зір, тиск), оскільки не діє на холінорецептори.