У хворого в обох щелепах рентгенологічно виявлено численні дефекти у вигляді гладкостінних округлих отворів. При гістологічному дослідженні - явища остеолізису й остеопорозу при явищах слабкого кісткоутворення. У сечі хворого знайдено білок Бенс-Джонса. Який найбільш імовірний діагноз?

Мієломна хвороба – це злоякісна пухлина, що характеризується пухлиним розростанням плазматичних клітин. Ці аномальні клітини синтезують величезну кількість однотипного, функціонально неповноцінного імуноглобуліну. Біль у кістках та переломи виникають через те, що пухлинні клітини активують остеокласти, які руйнують кісткову тканину (остеоліз). Поява в сироватці крові цього аномального білка (М– градієнт або М– протеїн) є «золотим стандартом» діагностики. Його виявляють за допомогою електрофорезу білків сироватки крові.
Ці ж парапротеїни можуть проходити крізь нирковий фільтр, з'являючись у сечі як білок Бенс– Джонса (мієломні нирки), проте первинним і найбільш значущим показником у крові є саме парапротеїнемія.

Ключові слова: знайдено білок Бенс– Джонса, явища остеолізису і остеопорозу

Хронічний мієлолейкоз – присутній високий лейкоцитоз, але за рахунок клітин мієлоїдного ряду (нейтрофілів, мієлоцитів, промієлоцитів) та характерної "еозинофільно– базофільної асоціації", якої тут немає.
Гострий мієлолейкоз – характеризувався б наявністю великої кількості бластів (понад 20%) та «лейкемічним провалом» (відсутністю проміжних форм мієлоцитів, юних).
Хронічний еритромієлоз – форма лейкозу, яка характеризується патологічною проліферацією клітин червоного та мієлоїдного паростків у кістковому мозку.
Гострий недиференційований лейкоз – у крові домінували б клітини, які неможливо ідентифікувати за морфологією (бласти), без ознак дозрівання в нейтрофільний ряд.