Після закапування в око крапель у хворого на глаукому розвинувся міоз і короткозорість. Внутрішньоочний тиск знизився. Яка група препаратів здатна викликати такий ефект?

М-холіноміметики

Ключові слова: глаукома, міоз (звуження зіниці), спазм акомодації (хибна короткозорість), зниження внутрішньоочного тиску, пілокарпін.

Препарати цієї групи (наприклад, пілокарпін) імітують ефекти парасимпатичної нервової системи, стимулюючи мускаринові рецептори в оці. При потраплянні на кон'юнктиву М-холіноміметики викликають два основні механічні ефекти: скорочення м'яза-звужувача зіниці, це призводить до міозу. Райдужна оболонка стає тоншою, що відкриває кут передньої камери ока і полегшує відтік внутрішньоочної рідини через фонтанові простори та шлеммів канал. Як наслідок — знижується внутрішньоочний тиск. Скорочення війкового (циліарного) м'яза: Це послаблює натяг циннових зв'язок, через що кришталик стає більш опуклим. Око фокусується на близьку відстань, що клінічно проявляється як короткозорість (спазм акомодації).

Не правильно:
М-холіноблокатори: (наприклад, атропін) діють прямо протилежно — розширюють зіницю (мідріаз), підвищують внутрішньоочний тиск і викликають параліч акомодації (далекозорість). Вони категорично протипоказані при глаукомі.

alpha-адреноміметики: Викликають розширення зіниці (мідріаз) без впливу на акомодацію.

Гангліоблокатори: Це препарати системної дії, які знижують артеріальний тиск. Їх не використовують у вигляді очних крапель для лікування глаукоми, оскільки вони вимикають як симпатичну, так і парасимпатичну іннервацію.

N-холіноміметики: Впливають на вегетативні ганглії та скелетні м'язи. Вони не мають вибіркового терапевтичного впливу на гладенькі м'язи ока при місцевому застосуванні.