Чоловік 37 років надійшов до хірургічного відділення з явищами гострого панкреатиту: блювання, пронос, брадикардія, гіпотензія, слабість, явища зневоднювання організму. Який препарат найбільш доцільно використати в першу чергу?

Контрикал

Ключові слова: гострий панкреатит, патогенетичне лікування, ферментативна автоагресія, контрикал, інгібітор протеаз.

Гострий панкреатит спричинений передчасною активацією протеолітичних ферментів (особливо трипсину) усередині підшлункової залози, що призводить до її самоперетравлення (аутолізу) та системної інтоксикації. Це є основною ланкою патогенезу. Контрикал (Апротинін) є інгібітором протеаз, який вводять внутрішньовенно. Його першочергове використання патогенетично обґрунтоване, оскільки він: 1) блокує надлишкову активність активованих ферментів підшлункової залози, що циркулюють у крові; 2) зупиняє ферментативну автоагресію та подальше руйнування тканин; 3) інгібує калікреїн, зменшуючи утворення кінінів, які викликають біль, гіпотензію та посилюють запалення.

Не правильно:
Етаперазин: Це антипсихотичний засіб (нейролептик), що має виражену протиблювотну дію. Хоча блювота є симптомом, у першу чергу потрібно усувати причину панкреатиту, а не лише симптоми.

Платифілін: Це спазмолітичний засіб (М-холінолітик), який знімає спазм гладких м'язів, у тому числі проток підшлункової залози. Його використовують, але він не є засобом першої патогенетичної ланки (на відміну від Контрикалу, що блокує самі ферменти).

Ефедрин: Це адреноміметик, який застосовується для підвищення артеріального тиску. Хоча гіпотензія є ознакою, Ефедрин — лише симптоматичний засіб. Патогенетично важливіше зупинити причину падіння тиску (інтоксикацію, викликану ферментами).

Но-шпа: Це міотропний спазмолітик, подібний до Платифіліну, використовується для зняття спазмів. Як і Платифілін, це допоміжний, а не першочерговий патогенетичний засіб.