Хворий 50-ти років страждає на гіпертонічну хворобу. Під час фізичного навантаження у нього з’явилися відчуття м’язової слабкості, нестачі повітря, синюшність губ, шкіри, обличчя, дихання супроводжувалося відчутними на відстані вологими хрипами. Який механізм лежить в основі виникнення такого синдрому?

Гостра лівошлуночкова недостатність: у пацієнта гіпертонічна хвороба. Це означає, що його лівий шлуночок (ЛШ) роками працює з перевантаженням, щоб виштовхнути кров у судини з високим тиском. Фізичне навантаження стало останньою краплею. Потреба організму в кисні зросла, серце мало качати швидше, але втомлений ЛШ не впорався. ЛШ не може викинути всю кров в аорту -> тиск у лівому передсерді зростає -> кров застоюється в легеневих венах. Застій крові в малому колі порушує газообмін -> нестача повітря (задишка), ціаноз (синюшність). Рідка частина крові починає пропотівати в альвеоли -> повітря проходить крізь рідину, утворюючи бульбашки -> чуємо вологі хрипи в нижніх відділах легень.
Колапс: це гостра судинна недостатність (різке падіння тонусу судин і тиску). При колапсі легені зазвичай "чисті" (немає хрипів), а шкіра бліда, а не ціанотична від застою.
Хронічна правошлуночкова недостатність: характеризується застоєм у великому колі кровообігу; характерні симптоми: набряки на ногах, збільшена печінка, асцит. У легенях застою немає (навпаки, при слабкості правого шлуночка в легені надходить менше крові, що навіть полегшує задишку).
Тампонада серця: це скупчення рідини в перикарді, що стискає серце; симптомами є: набухання шийних вен, глухі тони серця, падіння тиску (тріада Бека). Вологі хрипи не є провідним симптомом.
Хронічна лівошлуночкова недостатність: ситуація, що описана в тесті (раптова поява хрипів та ціанозу після навантаження), — це гострий епізод декомпенсації.