Хворому з ревматоїдним артритом тривалий час вводили гідрокортизон. У нього з’явилися гіперглікемія, поліурія, глюкозурія, спрага. Ці ускладнення лікування є наслідком активації такого процесу:

Глюконеогенез

Ключові слова: синтез глюкози de novo, катаболізм білків, антагонізм інсуліну, гіперглікемія.

Сама назва групи гормонів — глюкокортикоїди — вказує на їхню здатність регулювати обмін вуглеводів шляхом підвищення концентрації глюкози в крові. Механізм дії гідрокортизону на вуглеводний обмін:
Стимуляція в печінці: Гідрокортизон активує ключові ферменти глюконеогенезу (процесу утворення глюкози з амінокислот, лактату та гліцерину).
Джерело сировини: Гормон посилює розпад білків у м'язах та сполучній тканині, щоб отримати амінокислоти для синтезу глюкози.
Ефект: Надлишок новоствореної глюкози потрапляє в кров (гіперглікемія). Коли її рівень перевищує нирковий поріг, вона з'являється в сечі (глюкозурія). Глюкоза "тягне" за собою воду, викликаючи надмірне сечовипускання (поліурія) і, як наслідок, сильну спрагу.

Не правильно:
Глікогеноліз: Це розщеплення вже існуючого глікогену. Хоча глюкокортикоїди можуть його стимулювати, основним і тривалим джерелом цукру при їх вживанні є саме синтез "з нуля" (глюконеогенез).

Гліколіз: Це процес розщеплення глюкози з виділенням енергії. Глюкокортикоїди навпаки гальмують утилізацію глюкози тканинами, щоб зберегти її в крові.

Ліполіз: Це розщеплення жирів. Гідрокортизон стимулює ліполіз у кінцівках, але сприяє відкладенню жиру на обличчі та тулубі. Це впливає на масу тіла, але не є головною причиною глюкозурії.

Глікогенез: Це синтез глікогену (резерву). Хоча стероїди можуть дещо посилювати цей процес у печінці, це не пояснює високий рівень цукру в крові.