Хворий з 30-річним стажем роботи у шахті помер від легенево-серцевої недостатності, що наростала. На розтині легені збільшені у розмірах, щільної консистенції, на розрізі у них велика кількість вузликів розмірами з просяні зерна і більше, щільних, сіруватого і сірувато-чорного кольору, місцями вузлики зливаються у більш великі ділянки. Назвіть найбільш імовірне захворювання:

• Довга трудова експозиція в шахті (30 років) — класичний фактор ризику для пилових пневмоконіозів.
• Макроскопія: множинні щільні вузлики (від розміру просяного зерна і більше), часткове злиття в великі ділянки, сірувато-чорне забарвлення тканини — типові для поєднаного ураження вугіллям (антракоз) і кремнієм (силікоз).
• Збільшення й ущільнення легень та наростаюча легенево-серцева недостатність — наслідок фіброзу й порушення газообміну при прогресуванні пневмосклерозу. Інші варіанти: • Азбестоз — пов’язаний з експозицією азбестових волокон (будівництво, ізоляція). При ньому частіше спостерігаються плевральні потовщення/плаки; колір легень і картина вузликів інша.
• Бериліоз — викликається берилієм (металургія, аерокосмічна промисловість); гістологія та епідеміологія відрізняються — не типово для шахтаря вугільного рудника.
• Алюміноз — пов’язаний з пилом алюмінію (алюмінієва промисловість), має іншу професійну історію і морфологію.
• Сидероз — залізний пил; вузлики можуть бути, але у шахтарів вугілля/кремній дають саме такий поєднаний вигляд (сірувато-чорне) і виражений фіброз; клінічно і макроскопічно менш характерний.