Тривале лікування гіпофункції щитоподібної залози спричинило загальну дистрофію, карієс зубів, тахікардію, тремор кінцівок. Який лікарський засіб викликав зазначені побічні ефекти?

L-тироксин (Левотироксин)

Ключові слова: гіпотиреоз, гормони щитоподібної залози, гіпертиреоз (медикаментозний), тахікардія, катаболізм.

Гіпофункція щитоподібної залози вимагає замісної терапії препаратами тиреоїдних гормонів. Побічні ефекти, описані в питанні, є симптомами штучно викликаного гіпертиреозу (надлишку гормонів). L-тироксин — це синтетичний аналог гормону тироксину. При його передозуванні або тривалому прийомі у високих дозах виникають наступні явища: Тахікардія та тремор: Гормони щитоподібної залози підвищують чутливість beta-адренорецепторів до адреналіну, що прискорює серцевий ритм та викликає тремтіння рук. Дистрофія: Тироксин у великих дозах стимулює катаболізм (розпад) білків, жирів та вуглеводів, що призводить до втрати маси тіла. Карієс та остеопороз: Надлишок гормонів прискорює вимивання кальцію з кісткової тканини та зубів (демінералізація).

Не правильно:
Тирокальцитонін: Це гормон, який, навпаки, сприяє відкладенню кальцію в кістках і зубах. Його надлишок не викликав би карієс чи тахікардію.

Паратиреоїдин: Гормон паращитоподібних залоз. Він регулює рівень кальцію, але не є препаратом вибору для лікування гіпотиреозу і не викликає специфічного "тиреоїдного" тремору та тахікардії.

Преднізолон: Глюкокортикоїд. При його передозуванні спостерігається ожиріння (синдром Іценка-Кушинга), а не дистрофія.

Хумулін: Це препарат інсуліну. Його передозування призводить до гіпоглікемії (слабкість, голод, пітливість), але він не пов'язаний з лікуванням щитоподібної залози.