Хворому з ревматоїдним артритом тривалий час вводили гідрокортизон. У нього з’явилися гіперглікемія, поліурія, глюкозурія, спрага. Ці ускладнення лікування є наслідком активації процесу:

Глюконеогенез

Ключові слова: синтез глюкози de novo, катаболізм білків, контрінсулярний ефект.

Гідрокортизон (природний глюкокортикоїд) стимулює утворення глюкози з невуглеводних джерел (переважно з амінокислот).
Механізм: Глюкокортикоїди активують у печінці ключові ферменти глюконеогенезу. Одночасно вони посилюють розпад білків (катаболізм) у м'язах та сполучній тканині, щоб отримати "будівельний матеріал" (амінокислоти) для синтезу нової глюкози.
Результат: Рівень глюкози в крові стрімко зростає (гіперглікемія). Коли він перевищує нирковий поріг, цукор з'являється в сечі (глюкозурія). Оскільки глюкоза "тягне" за собою воду, об'єм сечі збільшується (поліурія), що призводить до зневоднення та спраги.

Не правильно:
Гліколіз: Це процес розпаду глюкози з виділенням енергії. Активація гліколізу призвела б до зниження рівня цукру, а не до його підвищення.

Глікогенез: Синтез глікогену (запасання глюкози). Хоча кортизол дещо стимулює відкладення глікогену в печінці, основною причиною високого цукру в крові є саме надмірне виробництво нової глюкози.

Ліполіз: Розпад жирів. Глюкокортикоїди мають складний вплив на жировий обмін (стимулюють ліполіз на кінцівках і ліпогенез на тулубі), але це не є прямою причиною гіперглікемії.

Глікогеноліз: Розпад уже наявного глікогену до глюкози. Це швидкий шлях підвищення цукру (характерний для адреналіну), тоді як при тривалій гормональній терапії домінує саме синтез "з нуля" — глюконеогенез.