При пошкодженні клітини іонізуючим випромінюванням вмикаються механізми захисту і адаптації. Який механізм відновлення порушеного внутрішньоклітинного гомеостазу реалізується при цьому?

Головним наслідком дії іонізуючого випромінювання на клітину є радіоліз води. Вода розпадається, утворюючи величезну кількість вільних радикалів (активних форм кисню — АФК), таких як супероксид-аніон, гідроксильний радикал тощо. Ці радикали атакують мембрани (викликають перекисне окислення ліпідів — ПОЛ), білки та ДНК. Це стан окислювального стресу. Єдиний спосіб клітини вижити і відновити гомеостаз — це терміново знешкодити ці радикали. Вмикається антиоксидантна система. Вона включає ферменти (супероксиддисмутаза, каталаза, глутатіонпероксидаза) та неферментні речовини (вітаміни Е, С, глутатіон), які "гасять" вільні радикали, зупиняючи руйнування клітини.
Накопичення Na+ в клітинах: це ознака відмови іонних насосів та пошкодження мембрани. Це веде до набряку клітини і її загибелі, а не до захисту.
Активація Ca-опосередкованих функцій: надлишок кальцію в цитоплазмі запускає ферменти-вбивці (протеази, нуклеази), що веде до некрозу або апоптозу. Це механізм смерті, а не відновлення.
Гіпертрофія мітохондрій: мітохондрії при випромінюванні зазвичай набрякають і руйнуються.
Пригнічення аденілатциклази: це стосується передачі гормональних сигналів, що не є першочерговим механізмом виживання при радіації.