У ліквідатора наслідків аварії на АЕС, під час гострої променевої хвороби, виник геморагічний синдром. Що має найбільше значення в патогенезі цього синдрому?

Підвищення активності протизсідальної системи крові-антикоагулянти можуть зменшувати утворення тромбів, але їх активація не є характерною реакцією на радіаційне ураження. Вони відіграють мінімальну роль у патогенезі променевої хвороби.
Підвищення активності факторів фібринолізу-фібриноліз це руйнування тромбу.При його надмірній активації може бути кровоточивість,подовження часу згортання.Він може посилювати кровотечі, але тимчасово.
Зменшення активності зсідальної системи крові-синтезуються в печінці, і їх зниження не відбувається швидко після опромінення. Кровотечі при променевій хворобі з’являються значно раніше.
Тромбоцитопенія-ця відповідь правильна,бо при великих дозах опромінення виникає ураження стовбурових клітин кісткового мозку,мегакаріоцитів (клітин, з яких утворюються тромбоцити)Як наслідок різке падіння кількості тромбоцитів у крові.Геморагічний синдром включає в себе петехії, синці,кровотечі з ясен,кровотечі з носа,шлунково-кишкові кровотечі.Ключові слова:ГПХ=ураження кісткового мозку=геморагічний синдром.
Порушення структури стінки судин-радіація може ушкоджувати ендотелій, роблячи судини ламкими й проникними, але цього недостатньо для тяжких кровотеч без зниження тромбоцитів. Судини залишаються відносно стабільними, якщо тромбоцити присутні у нормальній кількості.