Пацієнту для ввідного наркозу застосовано тіопентал-натрій. Після цього у нього виникли гіперсалівація та ларингоспазм. Уведенням якого препарату можна було попередити ці ефекти?

Атропіну сульфат

Ключові слова: ввідний наркоз, премедикація, М-холіноблокатор, гіперсалівація, ларингоспазм, вагусні рефлекси.

Деякі засоби для наркозу (наприклад, тіопентал-натрій) підвищують тонус блукаючого нерва (n. vagus), що призводить до посилення секреції залоз та спазму гладенької мускулатури дихальних шляхів. Атропін є неселективним М-холіноблокатором. Його обов'язково вводять перед операцією (етап премедикації) для досягнення наступних ефектів: Пригнічення секреції: Він блокує М-холінорецептори слинних та бронхіальних залоз, усуваючи гіперсалівацію. Це критично важливо, щоб пацієнт не захлинувся власною слиною під час наркозу. Профілактика спазмів: Блокуючи вплив блукаючого нерва на м'язи гортані та бронхів, атропін попереджає розвиток ларингоспазму. Захист серця: Він запобігає рефлекторній зупинці серця, яка може виникнути через подразнення блукаючого нерва під час інтубації.

Не правильно:
Адреналіну гідрохлорид: Хоча він розширює бронхи, його не використовують для профілактики салівації. Більш того, поєднання адреналіну з деякими засобами для наркозу може викликати небезпечні аритмії.

Дитилін: Це міорелаксант. Він розслаблює скелетні м'язи (і може усунути вже виниклий ларингоспазм), але він не пригнічує секрецію залоз.

Анальгін: Ненаркотичний анальгетик. Він не впливає на вегетативні рефлекси та секрецію слинних залоз.

Пірацетам: Ноотропний засіб. Він покращує обмін речовин у головному мозку і не має жодного відношення до підготовки пацієнта до наркозу або блокування холінорецепторів.