Під час операції на щелепно-лицьовій ділянці пацієнту для зниження секреції слинних залоз увели атропіну сульфат. У нього виникла тахікардія, спостерігається сухість і гіперемія шкіри, параліч акомодації та підвищення внутрішньоочного тиску. Який антагоніст треба використати в цьому разі?

Прозерин (Неостигмін)

Ключові слова: передозування атропіну, холінолітичний синдром, антидот, антихолінестеразні засоби, ацетилхолін.

У пацієнта спостерігаються класичні ознаки передозування М-холіноблокатором (атропіном): тахікардія, сухість, параліч акомодації та підвищення внутрішньоочного тиску. Для усунення цих ефектів необхідно підвищити рівень природного медіатора — ацетилхоліну, який витіснить атропін з рецепторів. Прозерин є інгібітором ферменту ацетилхолінестерази.Він блокує руйнування ацетилхоліну в синапсах. Накопичений ацетилхолін стає конкурентним антагоністом атропіну: він "вибиває" атропін з М-холінорецепторів. Це призводить до відновлення парасимпатичних впливів: сповільнюється серцевий ритм, з'являється слина, знижується внутрішньоочний тиск та відновлюється акомодація.

Не правильно:

Платифіліну гідротартрат та Скополаміну гідробромід: Це також М-холіноблокатори (подібні до атропіну). Їх введення лише посилить симптоми отруєння та погіршить стан пацієнта.

Атенолол: Це селективний beta1-адреноблокатор. Хоча він може сповільнити тахікардію, він не впливає на інші симптоми передозування атропіну (сухість, зіниці, тиск).

Дипіридамол: Це антиагрегант та коронаророзширювальний засіб. Він не має ніякого відношення до холінергічної системи та не є антагоністом атропіну.