У хворого хронічна лівошлуночкова недостатність. Який з перерахованих препаратів доцільно призначити хворому?

Пацієнт має хронічну лівошлуночкову серцеву недостатність, що проявляється зниженням серцевого викиду та симптомами застою. Дигоксин — серцевий глікозид, який підвищує силу скорочень міокарда (позитивний інотропний ефект), зменшує прояви застійної серцевої недостатності та покращує стан пацієнта. Він особливо ефективний при супутній тахіаритмії, зменшуючи частоту серцевих скорочень у межах нормальної фізіології.

Чому інші варіанти не підходять:
• Пірацетам — ноотропний засіб, покращує метаболізм у мозку, не впливає на насосну функцію серця.
• Вінпоцетин — судинорозширювальний ноотропний препарат, діє переважно на мозковий кровотік, не покращує серцеву скоротливість.
• Етимізол — кардіотонік, але слабший, його застосовують при гострому зниженні серцевого викиду, а не при хронічній серцевій недостатності.
• Бемегрид — стимулятор серцевої діяльності, короткочасної дії, використовується при гострому шоку, не підходить для хронічної серцевої недостатності.