В приймальне відділення доставлений хворий з скаргами на сухість у роті, світлобоязнь та порушення зору. Шкіра гіперемована, суха, зіниці розширені, тахікардія. При подальшому обстеженні був встановлений діагноз: отруєння алкалоїдами беладони. Яке з лікарських засобів доцільно застосувати?

Прозерин

Ключові слова: отруєння беладоною (атропіном), антихолінестеразний засіб, антидот, М-холіноблокатори.

Алкалоїди беладони (красавки), головним з яких є атропін, блокують М-холінорецептори. Для лікування необхідно підвищити концентрацію природного медіатора — ацетилхоліну, щоб він міг витіснити атропін з рецепторів та відновити їхню роботу. Прозерин є інгібітором ферменту ацетилхолінестерази. Блокуючи цей фермент, прозерин перешкоджає розщепленню ацетилхоліну. В результаті в синапсах накопичується велика кількість медіатора, який конкурентним шляхом усуває ефекти атропіну: сповільнює серцебиття (усуває тахікардію), звужує зіниці та стимулює секрецію залоз (усуває сухість).

Не правильно:
Пілокарпін: Це М-холіноміметик. Хоча він діє на ті ж рецептори, що й атропін, при системному отруєнні він діє занадто слабко і переважно використовується місцево (в око). Прозерин є ефективнішим системним антидотом, оскільки підсилює дію власного ацетилхоліну в усьому органі.

Дипіроксим: Це реактиватор холінестерази. Він використовується при отруєнні фосфорорганічними сполуками (ФОС), а не атропіном. При отруєнні беладоною він недієвий.

Армін: Це фосфорорганічна сполука, що використовується для лікування глаукоми. Це сильна отрута, подібна за дією до зарину, і її введення при отруєнні лише погіршить стан пацієнта.

Діазепам: Це транквілізатор. Його можна використати лише симптоматично для зняття психомоторного збудження та судом, але він не є специфічним антидотом і не усуває причину отруєння.